Михайлівський храм села Секунь.

Фотоальбом

  Як маєтність князя Михайла Сангушка, Секунь згадується в Актах від 28 серпня 1512 року. Наступна документальна згадка стосується 1543 року, коли син князя, Василь Михайлович Сангушко Ковельський добровільно обмінявся маєтками з королевою Боною, дружиною польського короля Сигізмунда I. За цією домовленістю Ковельське помістя, у яке входив і Секунь, стало власністю королеви, а після смерті Бони у 1556 році її Ковельський маєток відійшов до королівських володінь.
На початку 1564 року на Волинь, рятуючись втечею від гніву царя Івана Грозного, прибув російський князь Андрій Курбський, відомий Московський воєвода, який не раз вигравав битви з татарами й німцями. У липні цього ж року він отримав від короля грамоту на Ковельський маєток, у тому числі й на село Секунь.
Вступивши у володіння, князь Курбський віддав село Секунь своєму соратнику Івану Калимету, а по його смерті у 1672 році – братові Михайлу Калимету, який був у Курбського скарбником. Михайло Калимет одружився на доньці ковельського війта Матіка Трошковського Катерині й саме він побудував у своєму помісті Секунь першу церкву в ім’я Архангела Михаїла. Вона проіснувала до середини 19 століття. Церква була дерев’яна, однокупольна, з прибудованою до неї дзвіницею. Михайло Калимет забезпечив церкву прибутками і в заповіті від 28 лютого 1588 року просив поховати себе в «церкві святого Архангела Михаїла в маєтку моєму Секуні». Про цю церкву професор Іванішев згадував ще у 1840-их роках у зв’язку із знайденим у ній давнім образом святителя Миколая Чудотворця візантійського письма. Та в кінці 19 століття церква була розібрана, а дерево з неї використано під каплицю на парафіяльному кладовищі. З часом вона була переобладнана на кладовищенську церкву й освячена у 1893 році в ім’я преподобного Іова, ігумена Почаївського.
Дивним чином у Секуні до наших днів збереглися пам’ятки церковної старовини різного часу. Від найдавнішого Михайлівського храму церква на кладовищі, освячена тепер в ім’я Параскеви, успадкувала старий іконостас. Вражає прекрасно збережений давній образ Покрови унікальної іконографії. В описі церковного майна Секунської церкви з 1806 року в переліку церковного інвентарю значиться запрестольна ікона Богородиці, з приміткою на полях зошита «В 1846 году образ сей реставрирован проезжим живописцем Тарасом Шевченком».
Нині існуюча церква в ім’я Святого Архангела Михаїла була побудована в 1868 році коштом казни при матеріальному сприянні парафіяльного священика Іллі Мусієвича. У селі Секунь за даними церковнопарафіяльних літописців, народ ревно оберігав православну віру, проте рівно через 100 років безбожна радянська влада церкву закрила. Але прихожанам вдалося зберегти древню святиню від знищення. Коли керівництво забажало перетворити церкву на склад, жінки лягали під колеса вантажівок з льоном, щоб не допустити наруги над уже зачиненим храмом.
Нині парафію очолює протоієрей Анатолій Оверчук, який немало працює над збереженням і прикрасою древньої Волинської святині.

Архіви