Подячний молебень для воїнів в Седлищі.

Седлище  29 березня, в день пам’яті святої Марії Єгипетської чимало жителів села Седлище зібралися в сільському храмі щоб в молитві вшанувати цю угодницю Божу.Цей день співпав з радісною звісткою для мешканців села. До храму з подячною молитвою прийшли троє солдат, учасників АТО.

 

 

 

 

 

Седлище

Седлище

 Бійці чотирнадцятої бригади, які пройшли тяжкі випробовування під Іловайськом і в Дебальцевому, дякували прихожанам Георгієвського храму, своїм землякам, за молитовну підтримку. Один з бійців, Микола Тишик, представлений до високої державної нагороди ще недавно ніс послух пономаря у цьому храмі, а сьогодні хлопчаки, які несуть послух у храмі з гордістю дивляться на свого односельчанина.
По завершенні подячного молебню настоятель храму протоієрей Ігор Тимощук привітав воїнів з поверненням додому, також подякував прихожанам за за щирі молитви за солдат, які несли і несуть службу на сході країни.

Седлище

  Настоятель кожному з воїнів вручив ікони, а прихожани вітали своїх земляків квітами. До храму завітали також і керівники району заступник голови районної ради Василь Петрович Романюк і виконуючий обов’язки голови адміністрації Кудацький Юрій Леонтієвич. Прибув також місцевий волонтер, депутат обласної ради Михайло Шлапай. Керівники району звернулись до воїнів зі словами подяки і вручили грамоти та пам’ятні подарунки за сумлінну службу народу України.

Седлище

Седлище
  Голова сільської ради, в минулому воїн афганець, також подякував хлопцям за гідну службу.
По завершенні Богослужіння седлищани в невимушеній дружній атмосфері змогли поспілкуватися з воїнами. Отець Ігор запитав у хлопців, як вплинули на їхній світогляд пережиті ними події. Виявилося, що цінності і бачення світу у хлопців змінилося кардинально. Один з бійців, Іван Герез,почав писати вірші, хоча до цього ніколи не виявляв хисту у цій справі, а тепер, як розповів Іван навіть вночі може відправити віршовану СМСку матері. Микола Тишик говорить, що там, на фронті, по новому почав цінувати справжню дружбу, а Микола Риль поділився радісною новиною, що його дворічний син після довгої розлуки впізнав його і обійнявши промовив перше слово тато.
Де б не перебували наші воїни,- зазначив отець Ігор,-вони завжди потребують нашої підтримки, і не лише матеріальної, а й духовної, моральної. Вони потребують наших молитов і тепла люблячого рідного серця.

Архіви