Вітаємо Вас на сторінці Старовижівського благочиння.

Волинське Полісся – край мальовничих озер і лісів. Тихоплинні річки в’ються болотистими луками, а в дзеркальній чистоті озерних плес голубіє небо. І в яскравій небесній блакиті сосни розпускають зелені крони-вітрила на берегах лісових озер. Прекрасна природа, сповнена первозданної краси, поки що не спаплюжена бездумною людською діяльністю.

Поліський край багатий не тільки природними ресурсами. Люди щирі, прості і добрі – справжнє багатство краю. Життя тут ніколи не було легким. Малородючість поліських земель не сприяла ефективному землеробству. Проте люди з давніх віків селилися на цих землях.


Слово Христової віри, принесене в наш край братами Кирилом і Мефодієм, знайшло живий відгук в серцях людей. Древні храми, які збереглися до наших днів – живі свідки славної і трагічної історії нашого краю. Символи незламної віри тих, хто жив на цій землі.

 

 

 

 

 


Старовижівський район, до якого територіально відноситься Старовижівське благочиння, є частиною Волинського Полісся.
На Старовижівщині діє 29 общин Української Православної Церкви . Общини поділяються на два благочиння, Старовижівське і Кримненське.
Старовижівське благочиння має 15 діючих храмів. Один храм благочиння територіально відноситься до Ратнівського району.
Справжньою перлиною Старовижівщини є древня Поліська святиня – Мілецький Миколаївський монастир.
Переглянути Храми Старовижівського благочиння.
на карті більшого розміру


Обабіч доріг, на перехрестях стоять хрести-фігури. Зустрічають і проводжають подорожніх. З давніх часів так заведено у нас, на Поліссі. В роки атеїстичних гонінь влада всіляко боролася з цією народною традицією. Хрести спалювалися, викопувались, виривались тракторами. Їх кидали в канави і болота, закопували в землю. Проте традиції знищити не вдалось. Пішов в минуле режим мертвих вождів – піднялись, постали хрести-фігури. Височіють обабіч асфальтових трас і грунтових шляхів, стоять на перехрестях вулиць сіл і містечок. Благословляють мандрівників. В добру путь!

Архіви